середу, 13 лютого 2019 р.

2 лютого - День водно-болотних угідь

“Водно-болотні угіддя – ключ до вирішення проблем, пов`язаних зі зміною клімату. Ми не безсилі у протидії змінам клімату. Водно-болотні угіддя допомагають нам. Годі виснажувати водно-болотні угіддя. Зупинимо втрату водно-болотних угідь”
До Дня водно-болотних угідь учні 6 класу підготували цікаву інформацію, що болота очищують повітря. Дізналися, що однією з надзвичайно корисних властивостей боліт є їхня здатність регулювати склад атмосфери. зокрема, вони вбирають з повітряної оболонки Землі вуглекислий газ і накопичують карбон у вигляді торфу. Розрахунками встановлено, що лише 
1 м2 болота за 2000 років забирає з атмосфери понад 800 кг цього небезпечного для людини газу. водночас болота виділяють в атмосферу таку саму кількість кисню. такий обмін між атмосферою і болотами набагато ефективніший, ніж між атмосферою і лісами.
Перегляд презентації "Болота, особливості їх утворення та поширення".



На уроці географії під час вивчення теми "Води Північної Америки" учні 7 класу підготували повідомлення про Еверглейдс і переглянули відео.
Флорида-Евергле́йдс (англ. Florida everglades — «болотисті низовини Флориди») — субтропічна заболочена територія, розташована в південній частині американського штату Флорида, зокрема в округах МонроКолльєрПалм-БічМаямі-Дейд та Бровард.
Хоча більша частина цієї території змінена сільськогосподарською діяльністю в центральній і південній Флориді, природна екосистема все ще існує в південній половині великого басейну біля міста Орландо, відомого як система річки Киссиммі. Киссиммі витікає з долин Тейлор і Фішітінґ та трясовини Наббін та вливається в озеро Окічобі, велике (1 890 км²) мілке (близько 3 м) прісноводне озеро. Озеро Окічобі в період паводку затоплює велику територію Еверглейдс шириною до 60 км і до 160 км завдовжки, рухаючись на південь через майже плоску вапнякову полицю Флоридської затоки на південному кінці штату.
Еверглейдс тягнеться від озера Окічобі на півночі до Флоридської затоки на півдні і раніше межував із болотом Кокскрюна заході і Атлантичним береговим хребтом на сході. Він колись називався «Рівер-ов-Грас» (англ. River of Grass — «річка трави»), через повільний потік води від Окічобі на південь і зарості міч-трави. Вищі ділянки цієї плоскої території вкриті деревамикипарисами і манграми.
Приблизно 50 відсотків оригінальної території Еверглейдс було втрачено через сільське господарство. Більша частина решти території зараз захищена у національному парку «Еверглейдс», кількох заповідниках та інших природоохоронної територіях. Вода з Еверглейдс все ще використовується для постачання у головні міста області, такі як Маямі. Еверглейдс перетинається від заходу до сходу платною дорогою, що називається «Алігаторовою алеєю», зараз частини дороги № 75. Крім основної території, існує кілька відокремдених ділянок Еверглейдс, таких як території біля річок Маяміі Нью-Рівер на сході і Шарк-Рівер на південному заході.
Перегляд відео "Болото Еверглейдс, яке перебуває під загрозою"

понеділок, 11 лютого 2019 р.

Штрих-ко́д. Що варто знати про нього?


Штрих-ко́дштрихови́й код — спосіб запису даних, зручний для зчитування машиною. Частіше трапляється штрих-код, записаний за допомогою смуг різної товщини, який містить інформацію про товар. Також існують штрихові коди, складені з крапок, квадратів та інших геометричних фігур, які легко розпізнаються машиною. Використовуються не лише в торгівлі для ідентифікації товару, а й на квиткахдокументахавто, у дослідженнях ученими тощо.
Історія виникнення
Штрихове кодування винайшов молодий інженер Давид Коллінз. Після закінчення інженерного факультету Массачусетського технологічного інституту в 1950-х роках він пішов працювати у Пенсильванську залізницю, де йому довелося зіткнутися з рутинною працею — сортуванням вагонів. Їх треба було перерахувати, з'ясувати номери, та відповідно до документації визначити куди кожен вагон повинен проїхати… Процедура довга, та без гарантії уникнення помилок. Тоді й прийшла ідея освітлювати номери вагонів прожекторами та зчитувати їх за допомогою фотоелементів. Інженер-винахідник, щоб зробити простішим упізнавання номерів, запропонував записувати їх не лише простими цифрами, але й спеціальним кодом, що містив червоні й сині смуги, розташовані на вагоні в прямокутнику півметра довжиною. Випробування підтвердили, що сканувальний пристрій може правильно зчитувати код навіть при швидкості руху вагона близько 100 км/год. Однак Коллінз не заспокоївся. Успіх підштовхнув його вдосконалювати систему. В 1968 році замість прожектора, котрий вимагав надто багато електроенергії, він використав сфокусований лазерний промінь. Розміри сканувального пристрою стали набагато менші, зменшилось і саме маркування, що навело Коллінза на думку використовувати його штрихове кодування не тільки на залізниці, але й як товарний код.
В 1973 році в США була створена організація «Універсальний товарний код» (UPC — Universal Product Code), котра пропагує використання штрих-кодів в промисловості та торгівлі.
В 1977 році в Західній Європі для ідентифікування споживчих товарів стала використовуватися аналогічна система під назвою «Європейський артикул» (EAN — European Article Numbering). Кожна цифра в EAN-8, як і в EAN-13, кодується за допомогою чотирьох штрихів: двох білих і двох чорних. Штрихи можуть мати відносну ширину в одну, дві, три і чотири одиниці. Загальна ширина штрихів однієї цифри становить сім одиниць.